|
|
Історії
|
|
| rn-4ik | Дата: Вторник, 05.02.2008, 01:41 | Сообщение # 1 |
 Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 248
Статус: Offline
| --- Розказуйте всякі цікаві історії, які сталися з вами в цьому прекрасному житті_))---- Є ідея: самі прікольні мона буде потім раз в тиждень на Головній сторіці опубліковувати
|
| |
| |
| rn-4ik | Дата: Вторник, 05.02.2008, 02:38 | Сообщение # 2 |
|
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 248
Статус: Offline
| Неділя. Десь 10.00 -10.30.
Одого недільнього ранку, ще встигнувши прокинутись, чую дзвінок на домашній. Ну в мене домашній як дзвонить, то вже напевне сусідам чути_). Я, спросоння,ще не "протерши" очі, повзу з матами до того апарата дзвенящого. Піднімаю трубку: як завжди "Зік Хай_!", і чую милий голосочок мого френда Мусліка, "Гітлер_! Срочно випригуй на Район, мол я з мобілки, короче, всьо давай, чекаю_!!"
Ну я заким поклав трубку, то ше 5 - 6 матів сказанув, і подумав що в того Мусліка вже десь проблеми. Чого б він так з самого ранку з мобіли дзвонив. Я , плентаючи ногами, дохожу до коридору, починаю пробувати вдівати спортивні. З горем-пополам я одіваю світер, шкари і куртку (шапку забув)......
Спускаючись в під"їзді по сходах, разів з п"ять шпортаюсь , знову "згадуючи" Мусліка. Ну нічо. Вихожу на Район.
Ранок. Температура близько п"яти - семи градусів вище нуля. прохолодний вітер шелестить останнім листям на майже пустих вітках дерев. Тихо. Спокійно. Майже ні одної живої душі.
Але тут я автоматом приближаюся да наших улюблених старих лавочок (Боже, скільки всього вони пережиди: і купу обпльованого лушпиння, і купу матів, і Гуся з Кабаном...). До мене долинають рідні звуки нашого базару, з поміж яких я виділяю вище згаданий голосок Мусліка, і мене на нього тяне , як Зьому на водку, або Снєжку на кальян. Але тіки я підійшов до жовтих воріт, як мене Муслік сам (ніби читає думки) зустрічає "Здорова, брате_! Ну як спалося_?". Видно він знає до мене підхід, і я з ним нормально здоровкаюся. Потім я помічаю все наше казіно: і тоже заспаний Бурий (ой, як я його розумів на той момент), і Кабан з Гречкою (на диво не бухі і навіть не з бодуна_))), і навіть Урба (я здивувався йому, бо думав, ото тіпа криє, після нічної зміни і вже на Районі).
І тут я згадую нашо я сюда вийшов. Питаю Мусліка шо і по чом, а він мені заявляє , що через 10хв, дочекавшись 3ара3и (певно тоже хропів, як він то любе), ми ЇДЕМО В ГАЇ_!!!! Мене та фраза не то щоб вбила, я просто ше спросоння не роздуплився, і навіть не знав що відповісти. Але тут підійшов Кабан, і я вирішив що краще не спорити і кажу що "Ладно хлопці, їду з вами", хоча в душі далі гну матами Мусліка (ну я і не зупинявся до того), що, блін, як на зло, в нього ніколи на рахунку нічого немає, а сьогодні він мав мати гроші, щоб мені ше й на домашній видзвонювати.
Ну короче, не поївши, не помившись, я біжу додому туда й назад за шапкою, і стрілкуюся зі всіма на Районі. Ми вирішуєм їхати в Гаї.
Гаї. Гаї - це не те що ви могли подумати спочатку (я так був сначала і подумав). Гаї - , це, як виявляється якесь село. Чи то воно Мусліка, чи нє, незнаю досі. Але всім на то було пофіг і ми вирішили туди поїхати, так як там по чиїмось розказам (знову блін Мусліка) мало відбутися якесь чудо, щось звязане з статуєю Ісуса. (Так мені тоді пояснили).
Ну ладно, як каже Шмига: "фігня война, главное маньовр". Сіли ми в якусь маршрутку і поїхали. Тото іменно, що в "якусь", бо як виявилось по-концовій, то не та маршрутка, що нам була потрібна. (знов гну матами на Мусліка (і не я один)). Короче ми ше пішком хвилин з 20 топали. Потім на шось таке сіли і поїхали. Я думками ще в своєму ліжечку, я снатурі вже в якигось Гаях.
Маршрутка зупинилася. Ми давай виходити... Краже б ми цього не робили. Там теке болото було, що я почав жаліти що не взяв яких гумовців або калошей. Всі повиходили, і до Мусліка, як до главного "експерта" по Гаях , питаємо його куда і скільки то треба йти. Ну він зі всіх чотирьох сторін світу і 360 градусів нашої площини, чомусь вибирає той, де найбільше болота, грязюкі, і ніяких "придурків" кромі нас. І говорить : "Йти нам недовго, недалеко". Ну недалеко, так недалеко. Пішли.
|
| |
| |
| rn-4ik | Дата: Вторник, 05.02.2008, 02:38 | Сообщение # 3 |
|
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 248
Статус: Offline
| Я в умі поки йшов перспівав всі пісні які знав, перематюкав Мусліка за ті його Гаї, знову поспівав, знову поматюкав, потриндів з Гречкою про курей вроді, чи ше про шось, не пам"ятаю. Тоді ми всі були заняті дорогою, а точніше обходженням по болоті калюж. Пройшло десь пів години після виходу з маршрутки, і тут Муслік зайявляє, що ми вже половину пройшли. Тут, я думаю, не я один його в умі почав матюкати.....
Слава Богу, ми підійшли до місця нашого назначення. На моє здивування , таких як ми (тих хто не цінує свої шкари) виявилось досить багато. Купа народу стояла і вдивлялася на місце, де по словам Мусліка (блін шось в моїй розповіді його багато), повинно було появитися зображення Ісуса Христа. Я звичайно здалеку нічо не бачив, і подумав що то очередний розвод. Але потім ми всі піднялися наверх, підійшли кожен почерзі до статуї, і побачили те що чекали. В той момент якесь дивне почуття мене пробрало. Відчуття якоїсь вільності. Ми всі помолилися в церкві, і по виході, я перестав шкодувати що сюда приїхав.
Правда це моє відчуття тривало не довго. Бо я згадав що зараз нам тою самою дорогою прийдеться вертатися (знову в думках Муслік). Але тим не менше, це вже все проходило якось механічно. Мені , і не тіки мені, було вже пофіг на речі, хоча ще вперед як ми йшли, то маєже всі собі позакочувала штани, як скінхеди якісь. Страшно себе було відчувати в їхній шкурі_)).
Так ми і добрались на вечір на Район, всі брудні, замучені, зхарені, зато з якимось почуттям єдності, довіри один до одного на рівні братерства, залишились прекрасні спогади про поїздку (і про Мусліка тоже_))), про побачене, і мали ми по-крайній мірі що обговорювати ще днів зо два - три.......
|
| |
| |
| Muslik | Дата: Суббота, 16.02.2008, 00:50 | Сообщение # 4 |
 Запас
Группа: R...N_
Сообщений: 55
Статус: Offline
| Ця історія почала свій відлік чудового осіного вечора, коли компанія друзів зібралась на величний матч, в якому домінували такі команди як Карпати Львів v Шахтарь Донецьк.
Отже пішли на футбол Якік, Ігор, Зьома, Muslik тадрузі Зоми...Перед матчем як закон гласить ми випили.Спочатку ми не вірили дуже в перемогу Карпат, але після 3-ї чарочки в всіх помінялось бачення і всі як один почали вірити в перемогу Львівської команди і зразуш полунали веселі пісні які нас підбадьорювали та веселили...
Оскільки ніводного з нас не було білета ми вирішили дружньо іти на пролом з надією попасти на футбольну арену під назвою "УКРАЇНА" і як вийшло це був правельний варіант...
Зьома і Muslik в цому ділі вже були професіонали, а Ярік та Ігор ще ні, але вони скоро навчились. Попали першими на трибуни Muslik та Зьома, а от Якік і Ігор трошки з запізненям... А точніше вони взагалі нас не знайшли!!! Аж потім я взнав що вони пополи на трибуни...
Матч йшов за диктатурою "Шахтаря" але й Львівяни не здавались просто так (А за рублі  ой щось я не про це ) В кінцевому результаті "Карпати" проявили більш волевої сміливості, та бажання перемогти, тому і забили десь у кінці другого тайму....
А от Ярік та Ігор патеряліся а я за них переживав... Зібрались ми до дому з Зьомою а Яріка з Ігором не видно і тут питання в мене в голові появилось(а де вони?) і як на зло ніхто не відповідав...
Приїхавши додому звонить Якіка мама і питає, цитую:
-Олег а де Якослав? ви ж разом поїхали? ти в дома, а він де?
Ну а мені нічого не лишалось як впасти на мороз та сказати:
-Вони ще пішли дівчат відпроважати скоро будуть! В кінцевому результаті вони приїхали десь о 1.00, а я з Зьомою о 22.00.А вони ще мучили славетне місто Львів своїми криками та гулянками по вулицях міста шукаючи дорогу на район!!!
І вони не алкаші, в хорошому смислі цого слова
The best of the best
|
| |
| |
|
| Copyright MyCorp © 2024 |
Сайт управляется системой uCoz |
| |
